Ти не потрібна ідеальна,
Бо в кайф, яка ти дійсно є,
Краса твоя і так реальна,
І світло внутрішнє твоє.
І цю твою живу харизму
Давно розгледів я зблизька.
Крізь гойдалок життєвих призму,
Де кожна стежка й так слизька
Сховавшись в затінку вуалі,
Ти бережеш тепло своє,
Хоча й під маскою зі сталі –
Життя в тобі фонтаном б'є.
Цей фіміам пишу сміливо,
І рими підбираю в такт,
Бо ти і є те саме диво,
Що не зустрінеш просто так<br>Ігор Білецький
