Серпне

Серпне, серпне
Що ж з тієї ти пустечі маєш?
Серпне, серпне
Нащо ти пустого м'яса лаєш?
Чом сухими травами ти душу переймаєш?
Я хотіла бігати, літати,
Білими вітрилами зіницю неба наздогнати..
Ти ж мої емоції, наснагу
Скоро у гербарій вклеїш.
Серпне, серпне
Чом нема бажання в світі?
Я хотіла у любові й лелеках утопитись,
А тепер лише не сплю з дурниці.
Серпне, серпне
Чом не можеш виплакати сльози ті солоні?
А лише дурману пеклом зрієш.
У квіту полянам трави…
Серпне, серпне
Як мені боятись кривди,
Коли доброта закрила вії пір'ям,
Від якого очі червоніють?
Серпне, серпне
Як мені втекти із літа,
Що давно теплом не віє – опікає,
Шкіру спалить, а вночі в холодний місяць опускає.
Серпне, серпне
Чом обличчя від мене ховаєш?
Серпне, серпне
Покажи ту хмару,
Що тебе лякає.
Серпне…
(забери мої синці)
….<br>Аліса Давидова