Тиша насторожує чуття,
А чуття скликає нерозбірливі думки.
Це не шепіт, ні,
Це гучний крик.
Мене жаль корив
За незбагненні вчинки.
Ось і день пройшов,
За ним і все життя.
І настав той час, постала тьма
У моїм уявнім сні.
Доля правила тримала,
Але я здалась й не прийняла.
<br>Каріна Кочура
