Урок без пояснень

Може ми зустрілись, бо це “карма”
За всі мої гріхи забуті.
Ти прийшов — і розкрилась рана,
Що здавалася давно загоєна в суті.
Я не знала, що біль має форму —
Твого голосу, погляду, тиші.
І тепер моя душа, як платформа,
Де проходять поїзди колишніх.
Ти не вчив любити — лише втрачати,
Рвати на частини мій світ несміливо.
І якщо це урок — то як виживати,
Коли вчитель зникає без слів, як злива?<br>Анастасія Бондарєва