Усе кутав туман,
й небо, місяць, зірки,
Згодом росами падав у трави,
Дні, немов ті пташки,
місяці і роки
Появлялися і відлітали.
Склали книгу життя усі ро́ки оті,
Ще додати лиш кілька сторі́нок,
І веселі, й не дуже, і дуже сумні,
В густім плетеві, наче бараінок.
Йду, радію дощам,
між вітрами бреду,
Зір до сонця, у небо кидаю,
Відчуваю — життя
все сильніше люблю́,
Новий день як дарунок сприймаю.
13.02.2026.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
УВАГА!
В другому стовпчику, останньому слові
помилка — БАРВІНОК.
Прошу вибачення!