У полоні її погляду

І от з'явились ти на мить мов назавжди
І відтоді зрозумів я одну річ
Що без тебе не існує мене
Без тебе ніч як у пустелі
Та літо немов зима
Здається що я на небі
Кращого відчуття нема
Коли поруч з тобою я
І не дає мені спокою
Те, як ти посміхаєшся чужому
Те, як ти легко дивишся чужим у вічі,
Поки я чекаю годинами уваги твоєї.
Те, як ти поправляєш волосся перед тим,
Хто навіть не знає твого імені.
І я просто палаю від люті,
Коли хтось поруч з тобою веде розмову
Але коли наші погляди перетинаються
Я наче забуваю як дихати
І просто завмираю дивлячись
На твої безкінечно глибокі очі
І не буду слухати я коли спитають
Які в неї форми або з якої вона сім'ї
Я відповім —не знаю не дивився
Але коли спитають про очі
Я буду говорити доти
Поки не закінчиться день
І коли закінчиться і він
Я покажу їм зорі та небо
В якому я літаю кожну мить
Коли зі мною ти
Але часом я сам не свій
І коли на душі сумно
А в голові дивні думки
Згадую твої очі я
І все стає теплим таким
І розумію що в полоні я
В полоні твоїх очей<br>Черній Андрій