Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Я знову розчиняюсь і зникаю Знову перестаю собою бути І як спинити цей процес не знаю Бо хочеться себе не втратити і не забути Змінює мене час, змінюють люди Змінює кожне слово і проблема Вдихну повітря ледве свіже повні груди Така собі життєва теорема. Я тихо розчіпляюся на […]

не маю крил, щоб літати маю слова, щоб писати збережу їх сухоцвітами на сторінках збірок своїх не маю крил, щоб літати маю голос, щоб про важливе сказати не маю крил, щоб літати маю серце вразливе де спогади лишились архівами не маю крил, щоб літати маю серце, аби любити...

не маю крил, щоб літати маю слова, щоб писати збережу їх сухоцвітами на сторінках збірок своїх не маю крил, щоб літати маю голос, щоб про важливе сказати не маю крил, щоб літати маю серце вразливе де спогади лишились архівами не маю крил, щоб літати маю серце, аби любити...

Життя помчало потягом крізь час й епохи, А я немов в останній стрибнула вагон. Тривога у душі здійнялась переполохом: А що як сплю я, а що як все це сон? І я прокинусь в затишній малій оселі, Помчу в долину, щоб зібрати трави. Здалеку усміхнуться діброви й скелі. […]

Від сонця поцілунки день прийняв, У зелені, у квітах плине раєм, Свої обійми вітер дарував, Іде в них день, всміхається, зітхає. Повільно йде, ступає день за днем, І шум його, і тиша огортає, Здається білим й вороним конем, Копитів стук то є, а то немає. Впліта у гриву […]

Якби ти дозволив собі Бути Ти б не говорив про себе крадькома, намагаючись " втиснути своє я" у рамки Якби ти дозволив собі Бути Ти б знав, де твоя межа І де не твоя територія Якби ти дозволив собі Бути Ти б навчився слухати своє тіло І не […]

Життя змінило свої темп і ритм, Природа вносить певні корективи, Лише кохання має свій незмінний алгоритм: Завжди шалене та сміливе. Не того кольору дощі ідуть, Морози в квітні нормою вважаються, Хиткими нерви кожну мить стають, Та віра кам’яною залишається.

Все написане одним почерком, Все будується за стандартами, те, чого не зовсім хочеться, завжди чогось дійсно вартісне. Дресируються непокірливі, Приручаються неприборкані, Хтось зависнув над прірвою, Когось – досі щось то́ркає. Все мальоване тільки лівою, Все написане – оприлюдниться, Маєш бути надто сміливою, Страх тренований згодом губиться.

У болю та жалю немає шансів, За темрявою – світло настає, Отримують завжди своє поганці, Говорячи: «Це точно не моє!» Скарби знайдуть - настирно їх шукаючи, Хто крав – втрачатиме постійно, Хто вчасно схаменеться і покається, Той, майже, спатиме спокійно. Прості, здається, принципи, закони, Та тільки люди їх […]

Розтікається світло по твоїх артеріях, Зевс могутній піклується разом із Деметрою, Там, де дух – неодмінно прибуде матерія, Тільки цього, на жаль, не всі допетрують. Де молитва існує – присутні янголи, Нерухомість не має ніяких проявів, Тебе не спинятимуть навіть гантелі зі штангами, Тебе не злякати жодною зброєю. […]

Ти ступаєш спокійно, неквапно торкаєшся краю, Залишивши позаду всю тугу й їдкий тютюновий дим, Чим здивує життя – і досі не знаєш, Просто тішишся станом мінливим своїм. Просто мружишся від того світла, що дно пробиває, Відпускаєш гріхи, обростаєш новими знову, Спопеляєш майбутнє, минуле ж за нитку тримаєш, Бо […]

На два чорно білі полотна поділений світ. І кожен своє полотно по життю оберає. Нитками подій розшиваєм собі полотно, І вузлики ниток розлючено розтягаєм. Полотна в нас різні по розміру і довжені, Відтінки у кожного також свої особисті. І люди мов нитки то завжди одні, То в купку […]