Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Серед глибин і поверхонь Будеш проявом справжності Десь попід хмарами, у світлі місяця Будеш спонтанністю У масштабах, на своїх територіях Будеш голосом, бажанням, потребою Будеш іменем в пам'яті, словом, фразою Будеш ніжністю, тримаючи мужність за руку Будеш силою у стихії вразливості Солодом будеш серед дюжини відчаю Кольором будеш […]

Я більше не боюсь утрат, Від них сильніша у сто крат. Як говорив колись Сократ: Наш страх збудований із ґрат. Чи говорив? Чи це його слова? На те у нас усіх є голова, Щоб думати та перевірити могла, Що бачила, що чула, де була. Наш світ складається із […]

Гуска і чорний лебідь Одного разу фермер на базарі, Придбав собі маленьке гусеня. Перетворилося на обійсті у господаря, В дорослу гуску, з часом те маля. Жилося птасі, як за пазухою в Бога, Займала персональний у хліві куток. Сухенько, чисто, прибрана підлога, Не те, що у задрипаних качок. Ходила, […]

Нас створено на фабриці виготовлення людей. Ми граємося одне з одним, неначе з ляльками, Створюючи ілюзію предметів, ідей, відносин з коханими, друзями та батьками. Ми живемо у своїх лялькових будинках, заводимо дітей та домашніх улюбленців, вечорами переглядаємо на екранах картинки з зображенням гламуру та обличь глянцевих. Не піднімаючи […]

Я хочу вірити у «завтра»! Там буде краще, ніж сьогодні, Там я подамсь кудись у мандри, Закінчу справи всі марудні… Ми думаємо так, гадаємо, Що світло там, а вчора – тьма. Та рік за роком все стікає, А того «завтра» все нема. Чому в те «завтра» нас так […]

Сміється час, єхидно світ всміхається Підморгує, що краще вже не буде Надії вщент і руки опускаються І винна тут не містика, а люди. Дорослішає людство все поволі, Але людина поспішає жити І нещаслива в спішці її доля Продовжує нахабний час смішити. Роки долають марафон століть Кожне з яких […]

Ми - не заручники своєї долі. Людство крокує, обираючи маршрут, Вирішує хто буде на волі, хто в неволі, Хто розіб'ється вщент, а в кого парашут. Якщо ми дозволяємо нас грабувать, дурити, Образи терпимо, працюємо за їжу, Скаржимося одне одному про те, як важко жити, І покладаємо усе на […]

Ми тихо українцями звемося, Бо стали не престижні на сьогодні, Мовою чужою користуємося, Бо наша рідна мова вже не модна. Ми все крокуємо у прірву забуття, Куди вже скинули минулого досягнення. Ми хочемо все кращого життя, Але не втілюємо в нього свої прагнення. Ми хилимось туди, куди подує […]

Ця повсякденна метушня Вже так приїлась до душі, Що там лишилась порожнеча Й усмішки слід пропавший. На серці шрами від минулих втрат І біль від них, й ще досі сочить кров… Я досить вже наслухалась порад Про сенс життя й про нерозділену любов. Мені набридло чути нарікання На […]

День у день я бачу сотні лиць. Навколо похмурі незнайомі люди… Блукаючи вулицями столиці, Я думаю про те, що є, і що ще буде… З однієї сторони могли би жити краще, А з іншої – вже ж краще, ніж раніше. І ніби хочеться змінити щось, та нащо? Пливти […]

Коли втрачаємо, то жалкуємо, Не цінували ж поки мали. Коли говоримо – себе не чуємо, І друзі через це чужими стали. Понурюємось у свої проблеми, Та не на себе покладаємо провину, А винною вважаємо систему Правління, Бога і свою країну. А також, часто, друзів і сім’ю, Кар’єру і […]

Мені не потрібні пусті слова, Вони все одно нічого не варті. В телефоні 10 непрочитаних смс, в чашці кава, Новий день вже на старті. 10 пропущених викликів і 10 завдань. «В контакті» море повідомлень, В них стільки ж питань. Кожному щось потрібно, кожен щось вимагає, На ці пусті […]