Я чекаю тебе з війни
навесні із боїв кривавих.
То чи сниться, чи мариться сніг,
чи то ти вже в тій віхолі жвавій.
Я чекаю тебе з небес,
коли вже помирає й надія.
І душа, мов голодний пес,
уночі вже не молиться – виє.
Я чекаю тебе…нема
вже давно ні зв'язку, ані звуку.
І в долині уже зима,
І у ній божеволіють круки.
Ми зустрінемося колись.
Я вже серцем веснію й вірю.
Тільки ти хоч вві сні озвись.
Повертайся з боїв в мою мрію.<br>Тетяна Сугалова-Катрич
