я маю ідеї,
не маю я слів,
які опишуть весь мій мотив.
немов в одним день закрились думки,
і більше не буде тієї пори.
не буде слів, не буде думок,
тіло просить "залиш мені сон".
не можу, не хочу, писати я хочу…
занедбане слово, рима крива,
більше не вийде з цього листа,
не буде голосу мого в віршах.
всі слова застрягнуть в очах,
захочу сказати, забуду слова,
в очі заглянь, там буду я.
можливо в віршіх знайомі слова,
можливо в віршах проблема моя.
можливо в віршах, тема, друга,
підтекст чи інша людина права.
та мотив мій не змінився,
лиш слова що були в дії
зараз стали, немов тіні.
<br>Аніта Артюх
