ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Новинки    Чому..

Чому..

Чому.. Чому це сталося тоді?
Коли я був на самоті..
Чому вона пішла тоді..
Коли я помирав і лиш страджав

Вона пішла, лишивши за собою слід..
А я знову плачу, і благаю в сліз
Не течіть, ну досить рік..
Але вони немов цунамі, зробивши цей потік..

Я пам'ятаю нашій вечір на тихому Бузі
Там лиш птиці співали, й відоси знімали..
А пам'ятаєш..? як ми проводили час після школи..
А як – забути ці наші приколи?

На твою днюху хотів, подарити великого мішку
Але побачив холодність в очах, і не поспішав відкривато виннішко..
Ти вроді й пішла, а начебто в серці сидиш..
Муза моя, може й досить, щасливо тобі!<br>VOZIK

Автор: 

VOZIK

🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]