Як повірить серцю?

Як повірить — і серцю розправить крила,
Подихом, поглядом, душам напнути вітрила.
Як розсунути в грудях важкії заслони —
Теплим дотиком кригу ламати й кордони.
Перепони уже не тримають в полоні,
Не від тебе — від зневірених, вистиглих слів.
Серце стискає печаль у долонях без болю —
Не ранить… просто звично.Відмінностей рів..
Жаль, що крок твій — не тут, а розсипаний десь.
Жаль, що полюєш збиранням сердець.
Жаль, що любові моєї — замало тобі.
Жаль, що підпалюєш пристрасть — і тлію в собі.
Ти не гасишся мною — а навпаки, утікаєш,
В обійми гарячих, де тіло не знає імен,вподобань..
Лиш один крок відділяє
Ті миті між нами —ти знаєш !
І я завмираю у тиші твоїх коливань.
Твої вуста — у поцілунках на ніч,
Чужий аромат пестощів ниє у пам’яті шкіри…
Я не мовчу — я звикла прощати,
Навіть навчилась дихати там, де хотіла кричати У душі дотлівають залишки свіч
В серці вогонь почуттів ще не згас.
Я ні про що у житті не шкодую.
Навіть про тебе.
Навіть про нас. (28.02.2026 КЕБ)
Елеонора Кіркіна