Із "ІСТОРІЙ"

А це залишиться назавжди з тобою.
Ця мить на піску, її змиє піна,
Вона раптом здасться – нечутно гіркою,
Нечутно малою в бокалі вина.
Її розметають свічки поміж тіні,
Вона проступає під світлом вікна,
А те, що рядки кострубаті і тлінні –
Це вже не її анітрохи вина.
Вона водоспадом поллється із неба,
Із градом і громом – і раптом усе.
Можливо, комусь справді була потреба,
І вітер ці сльози з дощем віднесе.
Ця мить повернеться з небес на прощання,
Як зірка, зірветься в обійми землі.
Уважно дивись – загадати бажання
Нелегко в густій непроглядній імлі.
Краплина води із закритого крану,
Ясний сміх дитини, старенькі вірші.
Хвилину провалля, тонку й бездоганну,
Не пробуй – цього не накажеш душі.
А це залишиться –
Не пройдені миті,
Лише епізоди, великі й прості,
Складні і короткі, водою залиті,
В чорнилах і плямах,
Страшні чи святі.

Єлена