Пробач мені
за те, що ти мовчала
і недовірою своєю
мене на той світ
ледве не заслала,
лишившись на землі
насамоті.
Пробач мені,
що дикий вітер
твій шепіт не доніс
за даль земель,
що ти сама себе
день в день ламала
і я здихав
в немилості твоїй.
За те, що все
тепер спочатку —
знайомства, дати,
бережні поняття,
і ми удвох, і берегів латаття.
І наче поруч,
але все ж насамоті.
АС
