23.38

Я бачила геть не усе.
Я бачила дальню дорогу,
Карету, яка вже ніколи, ніколи не верне назад.
І усмішку ввічливу тих,
Хто мою пересторогу
Безцільно пустив на вітер і решті не розказав.
Далекий, безумно далекий
Зникає в пітьмі горизонт,
Я бачу крізь лінзи в оправі, як там розбивається вирій.
Ще зовсім недовго, й мабуть,
Туди б ми вдивлялись разом –
У лиця, що виросли з хмар. У лиця забутих кумирів.
Я бачила геть не усе.
Старенькі мої окуляри
Давно би напевне схибнулись, як вранішні сни.
Без них золотий небозвід,
Його не затьмарюють хмари,
І я би пішла по дорозі, й скінчила б на ній, як вони…
<br>Єлена