Я ніколи-ніколи не забуду
Світло від ламп уночі.
Може, разом ми більше не будемо,
Я благаю, прошу: не мовчи.
Тінь покриє обличчя Твоє ряботинням,
Західного сонця останні промені
Прокотилися над синім лататтям,
Може, було щось зле — ти пробач.
Ти даруєш лише погляд на прощання,
Це усе, що мені дано прочитати.
Я не в силах збагнути це мовчання,
Хоч зумів у Твої сіті потрапити.
У Тебе моя зв'язка ключів,
Забери мене з світу тіней.
УП<br>CristianVonDyuk
