***

Й знову після довгого бджолиного хору приходить ніч, а означає,що за нею й тиша.
Один, сам на сам, з собою.
Найстрашніше,шо може статись з людиною – це побачити своє Я, те життя,яким це Я живе насправді.
Певне тому й тиша так лякає, бо той Я вилазить й каже правду.
Тривога розливається по тілу й ніби знову той Я поглинає.
Я – це мама,яка бʼє тобі по руці,коли пхаєш пальці в розетку. Я- це літня пасажирка з автобусу,яка відчитує тебе прилюдно,коли ти нахамив водію.Я – це вчителька,яка називає тебе козлом під час алгебри. Цей Я виглядає таким неприємним, страшним й доволі тривожним, але він справжній і єдина його задача відкрити твою істину сутність.
Кожен день ти поринаєш в бджолиний рій, хочеш віднайти себе серед інших, проте просто треба дочекатися ночі, а за нею й тиші й послухати свого Я.
<br>Есперанс Ганем