Ти до такого і не звик,
і забракло твоїх сил,
на грудях стоїть підбор,
ти повалений з дня до ночі.
Полюбив — тоді звикай,
рот і слів не розпускай,
ти герой, ти ж чоловік,
є на все своя причина.
Хто літав — тепер повзи,
хто кричав — тепер шепчи,
якщо хочеш ти любові,
не лінуйся потерпи.
Ось така вона — любов,
їсть печінки, смокче кров.
АС
