Це було вісімнадцять років тому,
а я й досі пам'ятаю запах ваших парфумів.
І ловлю себе на сенсі ваших слів,
що сколихнули світ до самих підвалин.
Драпування, тюль і блиск піриту,
свічки, канделябри та іриси.
Було все чудово в той наш вечір,
та прекрасніша за все — лиш Ви.
Спалах всередині, все роман,
розділився навпіл цілий світ,
метеора світло — і загадана мрія,
і сиджу в тюрмі своїх здогадок.
Що ж бо Ви в той вечір загадали,
Що тепер ми знову сидим з Вами.
АС
