Злітає вгору легкокрилий птах,
Зринає думка так на нього схожа.
І птах уже витає в небесах
Сонячним днем безвітряним погожим.
А моя думка так далеко теж
Полинула і мчить безперестанку.
Для неї ж бо нема ніяких меж
Ні вдень, ні уночі, ні на світанку.
Думки й птахи. Летять разом вони
Туди, куди людині не дістатись.
Отак махнули дужими крильми
І вже нікому їх не наздогнати.
2025 р.
