Час летить,мов пташка вільна

Час летить, мов пташка вільна,
І роки біжать, немов струмок.
А в душі я досі ніжна,
Немов юний польовий струмок
Дивлюсь у дзеркало поволі –
Там інший погляд, інший світ.
І чую часто, мимоволі:
“Ви, жінко,” – а мені іще не вік.
Невже та дівчина, що мріяла,
Розкрила крила і знялась,
Тепер доросла, вже змужніла,
Й дитяча легкість розійшлась?
Сміється серце: “Ні, неправда!
Душа ще лине в небеса!
Я молода, я ще прекрасна,
І в погляді горить краса!”
Та все ж слова ті ріжуть гостро,
Лишають слід, немов печать.
Як важко прийняти ці роки,
І юність в серці зберегти.<br>Мар'яна Побігун