Позаду пустка. Чорний силует.
Лишився дім, де пахло свіжим хлібом.
Тепер там тільки згарище й скелет,
І вітер виє під розбитим небом.
Усе життя — у пластик, у вузли,
Усе, що будували ми роками.
Тікаєм в ніч від попелу і мли
В чужі краї, під іншими зірками.
В старій валізі — фотографій щем,
Там ті, кого забрали вже могили.
Сльоза стікає під сумним дощем
За тими, кого втримати не вміли.
Дорога в нікуди. Чужі міста.
Чужі обличчя і чужі розмови.
І німота затиснула вуста —
Одна лиш ніч зламала всі основи.
А на столі лишилася кутя,
Дитяча іграшка в кутку, в пилюці.
Обірване, розтрощене життя…
Без дому. Без душі. В німій розлуці.
15 травня 2026 р.
