Коли вмерть доведеться, то плакать не смій,
Не лий за мной сльози у щасті чи горі.
За мною не плач і могил не жалій,
Щоб не цвіли твої очі прекрасні й суворі.
Я не помру, хоч труна вже закрита,
Це все ілюзія, кошмар твоїх снів,
Мої мрії і спалахи –я не зарита,
Бо людину зарити ніхто не зумів.
Людина не вмре, значить й я не померла,
Залишилась в відблиску суворих очей.
Я буду поряд, я сльозина завмерла,
Я промінь, я відблиск тужливих ночей.<br>Клякса
