Горить свіча, і тіні на стіні
Танцюють свій таємний, тихий танець.
В її палкому, тихому вогні
Згорає дня минулого багрянець.
Стікає віск, неначе дні людські,
Краплинами зажури і чекання.
Думки летять, глибокі і легкі,
Крізь ніч німу до самого світання.
Допоки гніт тримає цей вогонь,
Є час для слів, для віри і надії,
Щоб змити пил життєвий із долонь
І віднайти свої забуті мрії.
Згорить свіча, і ніч укриє дім,
Лишивши тільки диму білу нитку.
Але тепло, що народилось в нім,
В душі залишить тихе ніжне світло.
13 червня 2026 р
