Ну що ж Соломоне, я, схоже знайшов її-
Малу що не хоче губитись між фіф.
Мені почуття це ще геть не знайоме:
я вперше не хочу ніяких інтриг
на гроші батьків ця будує притулки
для тих, хто між смертю і пилом застиг,
Де нетрі шепочуть в повітрі щосили,
бо всохлий язик вже до ньоба прилип.
Де люди без імені, без права на вибір —
щоночі сплять покотом на холодній землі.
Я жив у Раю – блаженство невігластво.
Чи зможу знайти ще таку хоч одну?
Гадаю, що, може, з такими людьми
Цей світ ще не зовсім скотився на пси.
SO
