Вагони і рейки. Вокзал. Пасажир метушливий
По платформах снує, переносячи переносне,
Заклопотаний весь і на вигляд доволі щасливий
І в вагоні, мабуть, він дорогою теж не засне.
Що чекає його на кінцевій зупинці мандрівки?
Хто сумує за ним й щиро зичить удачі й добра?
Трохи заздрю йому, не тому що на ньому кросівки –
Невідомості заздрю, яку так смакує душа.
Лірика життя
Мандрівка
Автор:
валерій хиля
Поділитись
