Я все там, в тім селі,
Що уздовж біля річки,
Думки й ноги мої
Біля верб та кринички.
Ходять мокрим піском,
Й по сухому ступають,
По долині з горбом,
По дорозі до гаю.
Полем, між колосків,
Будуть йти без зупину,
Поміж трав, чебреців,
Аж до са́мого тину.
У дворі, біля хати,
По стежині до саду…
Собі болю завдати
Тепер мушу за зраду.
29.06.2026.
Ганна Зубко
