А ти пішов,
Не озираючись назад,
Десь так далеко, де холодні ранки,
І крок за кроком вибивавши в такт
Стежину в полі, де ворожі танки.
А ти пішов,
Хоча ще мало літ,
Не дивлячись на спеку ні на холод,
Сипучий слід у цей жорстокий світ,
Приглушуючи весь свій біль, журбу і голод.
І ти пішов
У Вічність, в Небеса,
Живемо ми тепер лише думками,
Сльозою омиваються серця
Всіх тих, кого любив ти до нестями.
І ти ідеш
У небесний дивокрай
І просиш в Бога звести нас з руїни.
Іди, синочку, тільки пам'ятай:
Ти вірний син своєї неньки й України.
