Захотів сон від втоми забрати,
Уклав в ліжко і пледом зігрів,
Та почав у минуле вертати,
Під те небо, до тих берегів.
І вже ноги росою ступають,
І піском, куди хвилі біжать,
Вгору чаплі зліта́ють,
Білі чайки кричать.
До верби кущем зілля тулилось,
Й ряд каміння виднівся з води…
Йти із сну аж ніяк не хотілось,
Але сну захотілось піти.
20.09.2026.
Ганна Зубко
