Незвична ніч, вся тиха-тиха,
Поза моїм стоїть вікном,
Чи до добра, а чи до лиха
Я з дивним бачилася сном.
Не розповім його нікому,
Куди йде ніч — хай він іде,
Все ж погляда́є на дорогу
Передчуття моє сумне.
Дверного скрипу, ні, не чути,
А телефон? — він теж мовчить,
Не можу сон я той забути,
Комусь пові́дати кортить.
І ось пишу́-розповідаю,
Де без подробиць дивний сон,
З-за хмар все місяць погляда́є
На мій відчинений балкон.
25.09.2026.
Ганна Зубко
