СВІДОК НАД ЯЛАНЦЕМ

​Схилилась верба над водою Яланця,
Де тиша нічна обніма береги.
Тут спокій шукали козацькі посланці,
Коли у степах замовкали шаблі.
​Стоять хати-сироти, вкриті снігами,
А поруч — нові, де вирує життя.
Тут земля просочилась козацькими снами,
І звідси немає для нас вороття.
​Старий переписчик міняв топоніми,
Ліпив нові літери в сухий фоліант.
Та серце села залишалось незмінним,
Як давній, у землю вкарбований грант.
​Тут прадід орав цю ріллю до світанку,
А син його звідси пішов у бої.
І кожна стежина, що веде до ганку,
Зберігає для нас заповіти свої.
​Нехай міняються прапори й століття,
І скільки б не пройде тривожних віків —
Земля Бандурового цвістиме суцвіттям,
Доки є пам’ять його земляків.