Коли світанок тихо світ розбудить,
І день торкнеться ніжно моїх вік,
Ти — перша думка, що в душі пробудить
Той теплий вогник, що не гасне вік.
Коли ж у ніч ховається тривога,
І зорі сиплють тишу з висоти,
До тебе знов вертає серце й мова,
Бо в кожному моєму сні — лиш ти.
Ти, як весна, що душу оживляє,
Як тихий спів над рідною рікою.
Без тебе сенс весь світ втрачає,
Але з тобою повертає знов.
І хай життя не раз мене зламає,
І хай дороги поведуть в пітьму —
Моє кохання вічно не згасає,
Бо я живу, тобою лиш живу.<br>Максим
