Вірші про кохання: сучасна любовна лірика від наших авторів

А я виміняв тисячі муз на Одну, і тепер ні про що не шкодую — що плакав ночами і в морі тонув, а щасливим став тільки з нею. АС

Прийшла до мене по воді, немовби ангел, і розгадала уві сні усі мої таємниці. Та я кохав тебе поруч, кохав удалині, манив тебе поглядом гуляти по воді. І показав тобі сни — їх порахувати на пальцях, в обіймах весни просив усміхатись. І я був наче на дні, не […]

Ні, я вас не сварю, в провину то не ставлю, — просто мовчання ваше мені завдало шкод. І вам зізнатись нині сміливості не стане, та в покарання вам послужить цей сюжет. Я бився, наче риба, шукавши рідну воду, і бився так суворо, що надломив хребет. І їх ніхто […]

Пробач мені за те, що ти мовчала і недовірою своєю мене на той світ ледве не заслала, лишившись на землі насамоті. Пробач мені, що дикий вітер твій шепіт не доніс за даль земель, що ти сама себе день в день ламала і я здихав в немилості твоїй. За […]

Ти піди по селу та послухай, як і з ким розмовляють хлопці, коли їсти жінки їх кличуть, матюкають життя завзято. Я хотів би гріхів не знати, днем під соснами не ховатись, щоб мене із терпінням затятим дома рідні чекали обличчя. Щоб у мене хтось вірив сильно, як у […]

Я люблю тебе здорову чи каліку з тобою залишитися хочу аж довіку За будь-яких обставин і в будь-якій з ситуацій або твій пес у полі або король в палаці Хоч грішний, та люблю Тебе мій Боже Але й без неї жити теж не можу УП

Скажіть Їй, що я її кохаю скажіть Їй, моря й океани, і, може статися, я вас пощаджу, не залишаючи насамоті без риби. Скажіть Їй, що я її кохаю сади, луги, поля і городи, і, може статися, що я вас пожалую, не засіваючи в усі року пори. Кричіть їй, […]

Я не соромлюся гріхів і не боюсь за них розплати, і те, що було, не зі мною, нема вини чи чуття втрати. Мене на гріх вела любов, і без претензій чи симпатій, коли постану я на суд, вона — мій істинний ходатай.

Я не зву тебе слабкість і не лічу гріхом та здалось що ти стати хочеш моїм ребром я поволі до раю землею йшов пішки й перед входом на тебе затримався трішки УП

Кожен спокушений був жіночою красою, безжально володіють нами фарби, і мудрість залишається дест там стороною, і чужинцям готовий дарувати ти ласки. Ось мить любові, переситившися вволю, не терпить миру до місця одного і по ночах тікає в чужоложжя, буяючи сказом, визволяючи пристрасті. І згадати те, що світ наш […]

Набридла мені сухість слів, якими не описати почуття, нав'язливе буття цих днів, що стосунки губить густо. Коли в душі на самім дні закисне брага всіх понять, аморфне сміття з ранніх пір — додам я їй різноманіття. Геть ледь помітний силует, що мається в моїм закаті, душею шле мені […]

Стомився, випало перо марудити папір цей блідоликий, втомився пензель, не витримав нутром, на скатертинах вже писав, як нехрист. Соромся, земле, з твоєї лихої вдачі безславить Бога ще незайманий поет.