Настане колись день такий,
Щоб ти про нього не згадала?
Можливо, що для цього дня
Життя твого буде замало…
Бо пам’ять — тихий океан,
Де хвилі носять давні тіні,
І кожен прожитий обман
Лягає болем у глибині.
Ти будеш йти крізь інші сни,
Життю радіти — ніби вперше.
Та раптом дотик тишини —
Замре твоє вразливе серце.
Воно заб’ється дужче знов,
Хоч час накрив минуле пилом…
Бо те, що звали ми «любов»,
І досі забирає сили.
Можливо, день такий і є —
Де спомин більше не тривожить,
Та чи знайдеш сама себе,
Якщо любов забути зможеш?..
01 квітня 2026 р.
