Тривога, тривога і знову тривога
Війна у наш дім прийшла
Вже довго не відступає вона
Калічить, вбиває, та тривогами про себе нагадує.
Ми не забуваємо, що ти є
Ми не хотіли тебе знати!
Тебе привели під під'їзд чи під хату,
Та не хочуть назад забирати.
Всім байдуже, що ми вмираємо,
Наші діти сиротами стають,
Мільйони поламаних душ,
Та тих, кого вже не повернуть.
Бог все бачить,
Бог все згадає,
Бог потім запитає:
"Ти міг припинити, чому не зробив?"
Ми все переживемо,
Бо силу ми маємо.
Як Фенікс із попелу, встане наш дім!
Ми вистоїм, піднімемося, заколосимося,
І житиме правда та спокій у нім.
