В моїй голові — безкінечні тунелі,
Де вітер ганяє старі голоси,
Там сонце малює химери й моделі,
І тонуть у спогадах вранішні сни.
Там атлас доріг і незвіданих марок,
Забуті вистави, прем’єри думок,
І кожен мій сумнів — як сизий огарок,
Що креслить на мапі черговий мій крок.
В моїй голові не вщухає розмова,
Будуються замки, руйнуються шви.
Там кожне мовчання — це виткане слово,
Яке ще не знає своєї весни.
Там море штормить і на штиль наступає,
Там космос і хаос, і вічний спокій.
Ніхто, окрім мене, тих стежок не знає,
Що стеляться й зріють в моїй голові.
08 травня 2026 р.
