Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Світанок стиха привітався, Вже згодом ранок поклонивсь, Хтось із спросоння потягався, Хтось до ікон уже моливсь. Злилися з небом хмари сині, І бризнув променями схід, Злетіли зграї голуби́ні, Вписавшись в ла́стівок політ. Перегукнулись дзвінко півні, Собачий гавкіт тут, то там, Тягнули воза коні сильні В, злегка похлюпуючий, став. […]

Стоїть, не йде, дощами плаче, З рудої --- сіра осінь скрізь, Погля́да ворон, сумно кряче В безлистий, жовтий верболіз. Лишилось днів всього нічого, На руці пальці уже гне, Свого коня впряже гнідого, Поміж туманів поведе. 23.11.2025. Ганна Зубко

Минають дні, минає осінь, Ще пів листо́пада --- й зима, Невпинний вітер при дорозі Згрібає листя й розкида. То хрусне гілка, ясен скри́пне, Злітає листя, то біжить, То вітер стихне, а то свисне, Як та сопілка зазвучить. 19.11.2025. Ганна Зубко

Вже віє пусткою від саду, А так не хочеться зими, Що вже крадеться тихо ззаду І той полон не обійти. Пірнути б в цвіт весни, у літо, Вслуха́тись в щебет, шелест трав, Щоб колосилось поряд жито, Зозулі голос не вщухав. Росу спіймати у долоню, У тінь пірніти верб […]

Вже віє пусткою від саду, А так не хочеться зими, Що вже крадеться тихо ззаду І той полон не обійти. Пірнути б в цвіт весни, у літо, Вслуха́тись в щебет, шелест трав, Щоб колосилось поряд жито, Зозулі голос не вщухав. Росу спіймати у долню, У тінь пірніти верб […]

Минають дні, минає осінь, Ще пів листо́пада --- й зима, Невпинний вітер при дорозі Згрібає листя й розкида. То хрусне гілка, ясен скри́пне, Злітає листя, то біжить, То вітер стихне, а то свисне, Немов сопілкою звучить. 19.11.2025. Ганна Зубко

Минають дні, минає осінь, Ще пів листо́пада --- й зима, Невпинний вітер при дорозі Згрібає листя й розкида. То хрусне гілка, ясен скри́пне, Злітає листя, то біжить, То вітер стихне, а то свисне, Немов сопілкою звучить. 19.11.2025. Ганна Зубко

Із дощем цілувалася осінь, Обіймалася з вітром при всіх, Поміж листя, трави ноги босі, Ніжна посмішка серед утіх. Із туманом у луках ходила, З днем кружляла під сонцем в танку́, Прохолодою вечір любила, І любили всі осінь таку. Неповторну красу рудокосу, З ароматами стиглих садів, Небо, зграю багатоголосу, […]

Уже тополя вся безлиста, Хміль більше пагонів не плів, Пряма дорога, ледь горбиста, Між опустошених полів. Земля вся зорана, волога, Хлюпа калюжа з-під коліс, В село впирається дорога, Де гнеться низько верболіз. За кіньми віз усе котився, Не затихаючи скрипів, Мінявся захід, червонився, Спускався вечір до дворів. Й […]

Знов журавлі ключем летіли вдаль, І сум летів за клекотом услід, На них дивився з боку мого жаль, Стояв у смутку берег, тихий брід Хрестилась небу і птахів хрестила, Світило сонце, вітер підлітав, Усе ніжніше даль та голубіла, І жаль сильніше душу обпікав. 01.11.2025. Ганна Зубко

Клин ви́соко у небі пролітає, І сум між ними, в крилах журавлів, Сліз пелена вже очі застилає Та стрімко погляд слідом полетів. Провів птахів у даль, до небокраю, Повз шелест осені, спустілих берегів, І знов сльоза за іншою збігає, Тривожить сум,що порохом осів. 01.11.2025. Ганна Зубко

Покрили хмари густо небо, Не чорні --- сірі, як туман, Крутився вітер понад степом, Дороги снігом замітав. А ні душі ніде, пташини, З'явився коник, сані тяг, У них, в мохнатій кожушині, Мале, допитливе дитя. І лепетало радо діду, Що все до себе пригортав: „Я до бабусі в гості […]