Вірші про пори року: пейзажна лірика та краса природи

Вже віє пусткою від саду, А так не хочеться зими, Що вже крадеться тихо ззаду І той полон не обійти. Пірнути б в цвіт весни, у літо, Вслуха́тись в щебет, шелест трав, Щоб колосилось поряд жито, Зозулі голос не вщухав. Росу спіймати у долню, У тінь пірніти верб […]

Минають дні, минає осінь, Ще пів листо́пада --- й зима, Невпинний вітер при дорозі Згрібає листя й розкида. То хрусне гілка, ясен скри́пне, Злітає листя, то біжить, То вітер стихне, а то свисне, Немов сопілкою звучить. 19.11.2025. Ганна Зубко

Минають дні, минає осінь, Ще пів листо́пада --- й зима, Невпинний вітер при дорозі Згрібає листя й розкида. То хрусне гілка, ясен скри́пне, Злітає листя, то біжить, То вітер стихне, а то свисне, Немов сопілкою звучить. 19.11.2025. Ганна Зубко

Із дощем цілувалася осінь, Обіймалася з вітром при всіх, Поміж листя, трави ноги босі, Ніжна посмішка серед утіх. Із туманом у луках ходила, З днем кружляла під сонцем в танку́, Прохолодою вечір любила, І любили всі осінь таку. Неповторну красу рудокосу, З ароматами стиглих садів, Небо, зграю багатоголосу, […]

Уже тополя вся безлиста, Хміль більше пагонів не плів, Пряма дорога, ледь горбиста, Між опустошених полів. Земля вся зорана, волога, Хлюпа калюжа з-під коліс, В село впирається дорога, Де гнеться низько верболіз. За кіньми віз усе котився, Не затихаючи скрипів, Мінявся захід, червонився, Спускався вечір до дворів. Й […]

Знов журавлі ключем летіли вдаль, І сум летів за клекотом услід, На них дивився з боку мого жаль, Стояв у смутку берег, тихий брід Хрестилась небу і птахів хрестила, Світило сонце, вітер підлітав, Усе ніжніше даль та голубіла, І жаль сильніше душу обпікав. 01.11.2025. Ганна Зубко

Клин ви́соко у небі пролітає, І сум між ними, в крилах журавлів, Сліз пелена вже очі застилає Та стрімко погляд слідом полетів. Провів птахів у даль, до небокраю, Повз шелест осені, спустілих берегів, І знов сльоза за іншою збігає, Тривожить сум,що порохом осів. 01.11.2025. Ганна Зубко

Покрили хмари густо небо, Не чорні --- сірі, як туман, Крутився вітер понад степом, Дороги снігом замітав. А ні душі ніде, пташини, З'явився коник, сані тяг, У них, в мохнатій кожушині, Мале, допитливе дитя. І лепетало радо діду, Що все до себе пригортав: „Я до бабусі в гості […]

Покрили хмари густо небо, Не чорні --- сірі, як туман, Крутився вітер понад степом, Дороги снігом замітав. А ні душі ніде, пташини, З'явився коник, сані тяг, У них, в старенькій кожушині Мале, допитливе дитя. І лепетало радо діду, Що все до себе пригортав: „Я до зими у гості […]

Перебирає вітер листя В осінніх променях скупих, То спокійніший, а то злиться, А то на мить, гляди, притих. Повсюди листя --- між травою Вже спокійнісінько лежить, Побіля ніг, над головою Дивним метеликом летить. Неначе клаптики тканини, Немов квіткові пелюстки́, У поміж з пір'ям, що згубили Вітром почублені пташки. […]

Люблю́ цю пізню, жовту по́ру І літо бабине, дощі, В нічному небі, на Покрову, Вже прокричали журавлі. І листопа́дом вже дивує, Поміж туманами веде, Про неї пише хтось, малює, Журливі ноти хтось бере. А я давно вже не співаю, Журба по осені веде, Щось в ній загублене шукаю, […]

Захотілось березу обняти, Упіймати росу на калині, Йти не треба далеко, шукати, Біля річки вони, у долині. І вже тут, у тумані легко́му, Де рукою до нього подати, Поза сірими стінами дому Із полегшенням можу зітхати. Обіймаю березу, тулю́ся, Щебетання ловлю́ гороби́ні, Навкруг себе невпинно дивлю́ся У помітні […]