Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Зима... Уже... Так біло всюди! Сніг беззупину все іде, По нім бреду, бреду в ніку́ди, Вітрець непоспіхом веде. Чийсь погляд наче зупиняє --- Куди, навіщо в таку рань? Та ні, здалося, не питає, Ніхто не ставить запитань. Крадеться думка, заглядає, Вже поряд друга, третя йде... Слід завірюха засипає, […]

Весна вже скоро, вже ось-ось Цвіт забіліє, зарябить, А чи насправді, чи здало́сь --- Не до душі уже ця мить. Простять мене зимо́ві дні, Що рвусь у те́плі, до весни́, Де так співають солов'ї, Де так неміряно краси. 02.02.2026. Ганна Зубко

Повз вітер швидко пролетів, Вернувшись --- щік торкнувся, А сніг вже падав де хотів, До одягу тулився. Дерева білі всі, хати, Стежки, дороги білі, Якби ще ніжності зайти В оті пейзажі милі. Вже уявляє погляд мій Скрізь зелень між снігами, Кущ поряд білим наче б цвів, Цвіла б […]

Все сніг засипає, малює мороз, У вікна зима загляда́є, Малює дівчатко на шибці тако́ж, Від пальчиків слід залишає. Та хука в долоньки, похукує в скло, Порою в кише́ньки ховає, Іде від лежанки по хаті тепло́, У вікна зима загляда́є. 23.01.2026. Ганна Зубко

Зима -- то холодна, сувора пора, Верніть мені осінь, благаю! Звичайно хай бу́де спочатку весна Та літо від краю до краю. На сніг би дивилась, морозу ж --- боюсь, Обійми його не сприймаю, Верніть мені осінь, благаю-молюсь, І літо від краю до краю! 22.01.2026 Ганна Зубко

Звичайний день, Зима стоїть морозяна та біла, Не чути му́зики, пісень, Лиш диктор говорила. Щось про політику, війну, А далі --- про погоду, Лишаю радіо та йду В сусідній двір, по воду. Корба поскрипує, стара Уже криниця, стогне, Ланцю́г торкається відра, Угору воду тягне. І знову „рип" та […]

Звичайний день, зима стоїть Морозяна та біла, Не чути музики, пісень, Лиш диктор говорила. Щось про політику, війну, А далі --- про погоду, Лишаю радіо та йду В сусідній двір, по воду. Корба поскрипує, стара Уже криниця, стогне, Ланцюг торкається відра, Угору воду тягне. І знову „рип" та […]

Надво́рі мінус, хруст з-під ніг, Дерева забіліли, Приємний вигляд у доріг, До себе поманили. Спинявся вітер й далі біг, А сніг летів додолу, Пухнатим килимом проліг, Ховаючи дорогу. 07.01.2026. Ганна Зубко

Хуртовина уже за вікном, Сніг тихенько спадає додолу, Заметіль пригадалась між сном Й перемети, що крили дорогу. В кризі річка та лютий мороз, Навіть валянки биті не гріли... Це найменша частинка того́ ж, Й хуртовині насправді зраділи. 04.01.2026. Ганна Зубко

Зима розтанула, а жаль, Все ж біло краще, а ніж сіро, День сумно дивиться у даль, Знов хоче щоби забіліло. Мені вже якось всеодно, Назад у осінь закортіло, У ті поля, у те село, Де любо за́вжди, мило. Пройти болотяним шляхо́м, Попід тополі стежка б ве́ла... Хоча би […]

Як дарунка чекаю весни, Літню спеку ... переступила б, В дні осінні пірнула би, сни, По-особливому любила б. Червонів би там клен у дворі, З кожним днем хорошіла б калина, Кольори ті веселі, сумні По-особливому любила б. Кожну мить би ловила у днях, Де йшла б осінь та […]

Розбудив когось крик журавлів, Що так пізно на захід летіли, І яскраво їм місяць світив, І по черзі зірки миготіли. Вже зима, геть усе у снігу, В білизні́ тій все вітер гуляє, Та у небо свій погляд веду, А чи клин той, бува, не блукає. Хоча б знову […]