Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Покрили хмари густо небо, Не чорні --- сірі, як туман, Крутився вітер понад степом, Дороги снігом замітав. А ні душі ніде, пташини, З'явився коник, сані тяг, У них, в старенькій кожушині Мале, допитливе дитя. І лепетало радо діду, Що все до себе пригортав: „Я до зими у гості […]

Перебирає вітер листя В осінніх променях скупих, То спокійніший, а то злиться, А то на мить, гляди, притих. Повсюди листя --- між травою Вже спокійнісінько лежить, Побіля ніг, над головою Дивним метеликом летить. Неначе клаптики тканини, Немов квіткові пелюстки́, У поміж з пір'ям, що згубили Вітром почублені пташки. […]

Люблю́ цю пізню, жовту по́ру І літо бабине, дощі, В нічному небі, на Покрову, Вже прокричали журавлі. І листопа́дом вже дивує, Поміж туманами веде, Про неї пише хтось, малює, Журливі ноти хтось бере. А я давно вже не співаю, Журба по осені веде, Щось в ній загублене шукаю, […]

Захотілось березу обняти, Упіймати росу на калині, Йти не треба далеко, шукати, Біля річки вони, у долині. І вже тут, у тумані легко́му, Де рукою до нього подати, Поза сірими стінами дому Із полегшенням можу зітхати. Обіймаю березу, тулю́ся, Щебетання ловлю́ гороби́ні, Навкруг себе невпинно дивлю́ся У помітні […]

Захотілось березу обняти, Упіймати росу на калині, Йти не треба далеко, шукати, Біля річки вони, у долині. І вже тут, у тумані легко́му, Де рукою до нього подати, Поза сірими стінами дому Із полегшенням можу зітхати. Обіймаю березу, тулю́ся, Щебетання ловлю́ гороби́ні, Навкруг себе невпинно дивлюся У помітні […]

Струсив вітер вже листя чимало, Хоч і теплий та з силою рве, Все котилось стежками, літало, Що лишилось --- в траві зогниє. Сутеніє, взявсь дощ накрапати, Уже з півночі холодом дме, Зміни осені, сад не впізнати, Лиш похрускує гілля сухе. 24.10.2025. Ганна Зубко

Клен вже осипавсь, пропустила Таку чарівну жовту мить, Зате береза пожовтіла Скидати листя не спішить. День і тепліє, й холодніє, Ще літа бабиного мить, Цвіт конюшини ще біліє, І клин у небі ще летить. 18.10.2025. Ганна Зубко

Вслухаюсь в осінь, її тишу, Що як мелодія сумна, Римую знову, знову пишу І роль у неї головна. У синім небі щось шукаю, Поміж трави, де слід проліг, В осінні далі заглядаю, Вона ж бо є мій оберіг. Злітає вітер, то сідає, Побіля верб, у бур'янах, То в […]

Дощ в понеділок завітав Та йде з тих пір і досі, Когось втомив, розчарував І засмутив ще й осінь. Похмуре небо наче в сні, Вітрець злегка дрімає, На близнюків похожі дні, Їх тиждень добігає. Позолотитись мріє клен Та осінь не турбує, Немає змін біля озер, Вона ще не […]

Пропало літо, уже осінь Чарує збли́зька і здаля, У добровільній все облозі, Всюди ідилія сія. І враз ми маєм те, що маєм -- Покрилась снігом вже земля, Потроху осінь відступає, Підходить впевнено зима. 02.10.2025. Ганна Зубко

До саду жовтень вже добрався, На диво гарний, все ж вогки́й, Похмурим небом привітався --- І не втихає дощ дрібний. Доспілі яблука спадають, Звисає в гронах виноград, А дні ідуть, а дні минають, Все опустошується сад. Притихне дощ на хвильку, сльози Обітре небо й плаче знов, Та скоро […]

Скажи мені, осене, чом ти журлива? Чому ти не грієш промінням скупим? Чому так на серці спокійно й тужливо? Ти ж можеш ще гратися з сонцем ясним... Скажи мені, чуєш, чому ти холодна? Недавно я сіяла квіти в росі. Учора була ти далека й бездомна. Сьогодні померзли навіть […]