Грають хвилі біля моїх ніг,
Донести до мене щось хочуть.
З радістю я б їм допоміг,
Що вони мені напророчуть?
В моря даль утікає мій погляд,
Там, де сонце із хвилею грає,
Промінців золотиста зграя
Мені проблеском промовляє.
Утечу я з хвилею вдалину,
Позабуду про всі незгоди.
Берегу кину свою тугу,
Хай пісок поглине роки.
Я із хвилею в даль попливу,
По безмежних просторах моря.
В неба парус для себе візьму,
І не буде мені покоя.
Море ласкаве моє, я знаю…
Не завжди ти таким ось будеш.
Шторм — це також стихія твоя,
Коли гнів свій ти вмить пробудиш.
Ну то що ж? Такою буде доля,
То ласкава, то в катуваннях.
В бурях також є дика воля —
В них гублю я свої бажання.
І пройшовши цей довгий шлях,
Крізь шторми, і вітри, і роки,
Я знайду свій причал в берегах,
Де прибій омиватиме ноги.
У хатину свою я ввійду,
Штиль залишу собі в дарунок.
Тут я старість свою знайду,
Та прибій проспіває під ранок.
23.04.2026
