Похмуре небо, дощ стіною,
Стихає вітер й знову дме,
Усе прощається з весною,
А завтра літо обійме́.
Гаряче сонце де із ранку,
І часта втома поміж днів,
Тумани, ро́си у світанку
Та ніжні співи солов'їв.
Повітря пахнутиме медом —
Причетні липи будуть всі,
І десь жовтітимуть під небом
Густим колоссям пшениці́.
Там і метелики, і бджоли,
І комарі у вечорах,
Гаї у зелені, діброви,
Рум'яні яблука в садах.
Й гроза не раз туди ввірветься
Та за законами всіма
Доволі швидко все минеться,
Тому, що літо — не зима.
31.05.2026.
Ганна Зубко
