Я тебе поцілував тихенько в шию —
Ти усміхнулась лагідно мені.
Сказала комплімент — і я радію,
Бо ці слова залишились в мені.
Твій голос був спокійний і простий,
Без зайвих фраз, без пафосу й прикрас.
Один комплімент — такий живий,
Зігрів мене сильніше сотні фраз.
Я мовчки поруч, ти стоїш близенько,
Між нами тиша — тепла і жива.
І навіть серце б’ється так швиденько,
Бо ця хвилина — не слова.
Нехай мине і вечір, і той час,
Та я запам’ятаю назавжди:
Поцілунок, комплімент і нас —
Момент, що гріє навіть у пітьмі.<br>Лозинський Олег
