Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Це не про вибір сторін і не виправдання, Це про безодню, що виникла поміж людьми. Коли українець в убивстві шукає завдання, А потім сам гасне посеред кривавої тьми — ​Це знак, що держава свою програла битву Ще задовго до того, як пролунав перший постріл. Ми втратили людяність, втратили […]

Не здавайся тоді, коли дихати стає тісно, Коли обрії сірі і виходу, наче, нема. Коли доля в обличчя сміється холодно й злісно, І в душі оселяється довга, безкрайня зима. ​Я знаю, як це — коли стіни стають завузькими, Коли кожен твій день — це запекла і довга війна. […]

​Я не вчу їх жити за книгами чи по складах, Життя — це не тиша бібліотечних полиць. Я вчу їх триматися впевнено на ногах І не падати перед труднощами ниць. ​Моє слово не гучне, воно пахне роботою, Тим металом і хлібом, що я добуваю щодня. Я вчу їх: […]

Є в світі місце, де час зупиняє свій біг, Де гаснуть конфлікти і втому змиває водою. Це той особливий, чеканий вечірній поріг, За яким я нарешті стаю самим собою. ​Там запах вечері дорожчий за золото й лавр, Там дитячий сміх лікує всі рани на світі. Я там не […]

(Коли зміна добігає кінця) ​Коли п’ятнадцята година добігає кінця, І тіло, наче камінь, тягне до землі, Я відчуваю, як світлішає вираз обличчя — Зникає втома у вечірній солодкій імлі. ​Це дивний приплив, це нестримна, раптова хвиля, Коли м’язи раптом стають легшими за пух. Бо я розумію: закінчилася ця […]

Біль не питає дозволу, щоб прийти, Він просто стає стіною на твоїй дорозі. Він каже: «Досить, далі не зможеш іти, Лишайся тут, у зневірі та в тривозі». Але в мені живе інший закон і ритм, Який не вивчити в книгах чи соцмережах. Кожен мій крок — це виклик […]

Травма — не вирок. Це підпис кров’ю Під договором з власним «вставай». Це коли світ б’є не для злоби, А щоб ти згадав, хто ти є насправді. Це не про жалість і не про сльози, Не про «як шкода» і «ти тримайсь». Це коли душу ведуть крізь грози, […]

Немає вірніших друзів, ніж ті, з ким кров і тиша — на двох. Родина — не слово і не союз, а дім, що стоїть, коли ти знеміг. Вони не зрадять — навіть у втомі, навіть коли між нами мости. Бо ми не рахуємо ролей чи провин — ми […]

Світ — хиткі папери, підступні угоди, Де підпис ховає зраду. Та є закон вище натовпу й мод — Закон того, хто не шукає відступу. Чоловіче слово — не вітер у полях, Не обіцянка, що зникне до світанку. Це підпис кров’ю на крутих життєвих шляхах, Твердість кроку від порога […]

​Друзів не кличуть, коли на столі є вино, І коли успіх малює яскраві картини. Друг — це той, з ким ти разом ішов на саме дно, І хто не лишив, коли шторм налетів у спину. ​Вулиця вчила: не вір солодким словам, Вір лише рукам, що в біді підставлять […]

Коли гасне місто і день затихає в утомі, А м’язи гудуть від важких п'ятнадцяти годин, Я не розчиняюсь у звичному колі та домі — Я залишаюсь зі світом один на один. ​Звідки береться та сила, що змушує встати, Коли вже, здається, вичерпано весь ресурс? Це не зірки, не […]

​Страх не приходить із криком чи громом — Він тихо заходить, як злодій, у дім. Він шепоче: «Здайся, стань невідомим, Розчинися в натовпі, зникни як дим». ​Він малює поразки, рахує падіння, Він каже, що шлях твій — то марна ідея. Та я з тих, хто не знає, що […]