Все, що будую, ти руйнуєш,
Кажу серйозно — ти глузуєш.
Куди не йду, що б не робив,
Ти нищиш все, що я любив.
Взялась на всяке діло злеє,
Щодня лиш клекіт, шум та гам.
Ніколи слова не бракує —
Все тільки лупиш по ногам.
І хто насправді зрозуміє,
І хто хоч раз би нас почув?
Що світ цей повним-повен діток,
Що самі виросли без тат.
За мною двері зачинила ти колись —
Тепер в грязюці сапкою довбись..
АС
