Глухий як риба, онімів,
забувши шум звучань потьмяних,
красі твоїй не заспівавши,
я про тебе мрійливо тужу.
Я не відкриюся нікому
в усіх бажаннях нездійсненних.
Відомо Богу лиш одному,
багато в світі навіжених.
І у відчаї, і в мріях,
в пустелях дивних ароматів,
я відкриваюся вам у віршах,
їх мій поштар несе крилатий.
І пустота, зігріта у вогні,
вам явить те, що бачив уві сні.
УП
