Не впади зі скелі необачно,
коли мені парні квітки,
я покидаю світ цей тлінний,
подарують усі, а з ними й ти.
Не віддавайся допитливим знакам,
що їх кидає кожен підряд.
І не прислухуйся до докорів,
що посилає чийсь там погляд.
І хоч твій день уже не такий, як раніше,
і пустий, як худенький стакан,
будь ти до мене хоч на крапку ніжнішою —
клянусь, я б не помирав.
Прости мені, ангеле, не вистачило сил,
своєю любов'ю ти мене добив.
УП
