Нікчемні почуття мої й скорботно,
Коли я бачу, що щаслива з іншим.
І дум немає, як зробити це можливим,
Щоб мить належала лише нам двом.
Я чую, що довкола тебе сміх,
Ти радість, і підносиш як хвиля.
Мені луною твоя сутність віддається,
А після – знову тишина.
Ти, мабуть, дурень, хоч здаєшся і розумним,
На тебе я дивлюсь, у твої дивлюсь очі.
І подумки в твоїх руках тону я,
І в голові моїй — то тихо, то гроза.
Мені соромно, і я тобі піддаюсь,
А ти все стоїш, як залитая стіна.
І ти не бачиш, що і в моїй душі туга,
Не бачиш, що сумую і одна.
ІХ<br>CristianVonDyuk
