Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

Там соняшник розквітнув над дахами, І небо виплюнуло злий свинець. Будинки впали, збитими птахами, А кожен день стоїть, немов боєць. Тремтить земля, затягнута в судому, Асфальт ковтає сліз та крові сіль, Уламки скла, дзвенячи несвідомо, Навік розрізали застиглий біль. Слова залізом гупають у стіни, Застрягло сонце, мов іржавий […]

Ми не за зло. І ми не за добро. Бо ми завжди й цілком за справедливість. За справедливість НАШУ! Це - ядро Всіх нас. І в цьому наша особливість! Ми вирішили, що змінитися пора, Здається, є благословіння неба: "Плануй і дій" - це істина стара. Ми: "Дій без […]

Без бою немає слави, Без шляху не здобути висоти. Хто серцем стоїть за державу, Той зможе крізь темряву йти. Не кожна перемога — у битві, Не кожен герой носить зброю. Та правда живе у молитві, А сила — у серці з тобою. За землю, за волю, за мову, […]

Перони ковтали пекельну сирену, Кресали колеса крізь крики розлук. Вони везли в жилах замерзлі антени, Що ловлять ракет свист і вибухів стук. Пальто пахло димом, підвалом і страхом, Кишені вологі від схованих сліз. Світ став домовиною, вкритою дахом, Яку за собою цей потяг повіз. Десь дім догорає, мов […]

Їм місця не знайшлося для спочинку, Хоча грудьми ставали із колін, Заради мрії йшли до поєдинку Заступництва очікуваних змін. Той сенс уже змінив ошатні шати На стогін, плач, кургани і золу, І стер між правдою й брехнею грати, Опорядивши похвалу в хулу. Бездушна тиша. Ти її не бачиш, […]

Десять кілометрів під важким рюкзаком, У повній броні, крізь липневу спеку. З водою і провізією на плечах знов і знов, Де смерть на шляху виглядає здалеку. Падаєш у пил під тиском неба й землі, Коли знову над головою гудуть ворожі дрони. Підводишся й ідеш у цій страшній імлі, […]

В похмурому гаю зозуля кувала, Комусь довгі роки вона обіцяла. А поруч, в окопі, де тиша німа, Солдат молодий, в якого життя вже нема. ​Він вчора ще мамі писав: «Я повернусь», «Ти тільки молися, я скоро примчусь». А сьогодні зозуля кує і кує, Та тільки солдат той уже […]

Ти йдеш десять, а може п'ятнадцять, І кожен крок — немов останній шанс. За спиною — рюкзак, броня і зброя, А попереду — невідомість і наказ. Спека пече, земля тримає ноги, Дихання важке, та зупинятись не можна. Над головою часом дрон пролітає — І кожен раз ти думаєш: […]

Колись ми всі жили своїм життям — Хтось будував, а хтось орав поля, Хтось хліб ростив, щоб пахнув теплим ранком, Хтось дітям ніс любов у рідний дім. Хтось мав верстат, хтось — трактор у дворі, Хтось пік хліб, хтось сіяв і збирав, Хтось просто мріяв в мирному житті […]

Тут небо висить, як старезне рядно, І місяць тримає його рудим цвяхом. Життя підкидає уверх і — на дно, Тут кожна хвилина вже випита страхом. А душі босоніж по скалках ідуть, Змиваючи кров у калюжах із криги, І пам'ять гортає в засліплих очах Нечитані ще і вже спалені […]

Мерці нас бомблять. Радують себе. Їм кожна наша смерть - тріумф, утіха. Тож їх цабе щодня по нас довбе, Щоб затопити українців лихом. Нам кепсько. Всім. Панує кулемет. Тепер нас смерть заповнила до краю, Бо наші дні блукають круг ракет, Шахедів, бомб і лиховістей зграї. Всі почуття, здається, […]

Втопивши небо у киплячий шлам, Залізо тисне, рве на крихти простір. Там час крокує по живих кістках, Шукає в госпіталях вільну постіль. Асфальт стікає в горло із канав, Гризуть орбіту виточені пили. В сухий бетон, закривши автоклав, Надію ніби намертво зашили. Намацує магнітом рвану вись, Іржавий сонях із […]