Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Шкода́, що квіти на морозі, Трави́ зеленої шкода́, Шуміти б листю при дорозі Та облетіло, вже нема. Неначе вітром позривало, Процес прискорив морозець, Останнє птаство відлітало За обрій, небом навпростець. Мороз пропав, дощик занадивсь У кожен день, мов знахабнів, Та осінь терпить, з кожним ладить, Шкода́, що клен […]

Гуде вітер, веде все розмову, На воді залишаючи слід, Бреду стежкою знову і знову Повз болота, минаючи брід. Пахне осінню дощ, пада в жменю, В пожовтілий, старий верболіз, Вниз стіка по багряному хмелю, Що на стовбурі густо повис. Сумно, пусто, ніде ні пташини, Поміж вітру, край хвилі одна, […]

Холодніє, й за це люблю осінь, Пливуть хмари з-за річки на схід, Не підУть ноги росами босі, Не зійдУть вже зі стежки у брід. Зате верби скрізь листям постелять, Очерет голосніш шелеснЕ, Головне --- не зима, не хурделить, Осінь поруч --- і це головне. Кожен раз як востаннє […]

Черемух цвіт немов дурманить, Й бузок квітує біля хат, Неначе в білому тумані Немолодий, вишневий сад. Злітають лАстівки над дротом, День небо хмарами снує, Далеко, там десь, за болотом, Зозуля голос подає. Враз день дощем веснЯним вмився, Пробігся вітром скрізь, де міг, І пелюсткАми постелився Поміж травою, край […]

Малює осінь, прикрашає, Рудими стЕжками веде, Ніч прохолодою вкриває, День павутиною плете. Хитнулась гілка, впав листочок, А ось і другий, третій вслід, В знайомий берег звів горбочок В кущисте зілля між боліт. Де шелест верб понад водою, Між очеретів, осоки, Прикута тишею постою, Нові збираючи думки. Качки сполохали […]

В усі берези закохаюсь мовчки, В осінніх кленів, в осінь саму теж, У бур'яни в долинах і горбочки, В напівпусті городи поміж меж. Як кошеня, погладити б рукою, Руку ж її --- до себе на плече, Я біля тебе, осене, постОю, Не холодно де, а ні гарячЕ. Дозволю […]

Кудлатить вітер липи, клени, Підносить літо знов жару, Усе споганило зелене, Тепер виглЯдає грозу. Та ж тут, як тут, гуркоче громом, Спочатку блискавка-стріла, Ось-ось вже пІде літо з дому, Не докучатиме жара. 29.08.2025. Ганна Зубко

Підняв у небо білих чайок, Вмостив всіх лАстівок на дріт, Росою вмився літній ранок Та десь подався до боліт. Вітрець пробігся, зморщив хвилю, Не стримавсь сич, заговорив, Далеко в полі вже, за милю, Комбайн пшеницею бродив. Жарою дихав день, літали В бік річки зрідка боцюни, А верби тінню […]

Плететься сутінками вечір, Тихо спускаючись згори, Крадеться холод поза плечі, У ніч збираючись зайти. Земля осінню стрІла пору, До неба тягнуться пташки, Спадає листя вже додолу, У іншім кольорі стежки. Посміливішав уже вітер, Хміль, червоніючи вже, плівсь, У міру сонце стало гріти, Туман до осені вселивсь. 26.08.2025. Ганна […]

Сумна вишня стоїть під серпневим дощем, Сумне поряд усе та довкола, Доточилося літо іще одним днем Та помітно вже посмішка квола Бо тих днів, наче пальців однієї руки, Покидає тепло і лелеки, Все сумує, не хоче від нього іти, Хоч лякалося літньої спеки. Раннім яблуком пахне, пахне хліб […]

Пахне осінню сад, хоча серпень в дворі Та троянди квітують невпинно, Хоча падає град і гудуть комарі --- Уже посмішку осені видно. Пахне осінню луг і верба край води, Вже насіння десь вітер розсіяв, Рука, бачу, в руці, знову ми --- я і ти, Подих осені спогад навіяв. […]

Ось і літо пройшло, Щось лишило на згадку, Щось у когось взяло', Навело' десь порядки. Щось змінило та так, Що у душу запало, Що ростило в садах Не усе те зібрало. Було літо й нема, Сіє посмішку осінь, Зеленіє трава, Не міняється досі. ЛистопАдом сипне, І туманами зиркне, […]