Лірика: душевні вірші та чуттєва поезія

Для тебе легка ноша — і це добре, Бо я гадала: я важкий тягар. Що мій характер — як холодна криця Або старий, задимлений вівтар. В твоїх руках я — не важке каміння, Не оберемок хмизу чи граніт. Я сонячне м’яке переплетіння, Що в тихий ранок у вікні […]

Сезон пройшов, вляглася метушня, І з Ланжерону всі роз’їхались туристи, На голому піску лиш чайок самота, Неквапливо злітає понад містом. Сезон пройшов, збігають хвилі в море, Зі смутком навивають нам minor, І лиш коти, що залишились, Мрійно Морської величі вдивляються декор. До теплої весни їм залишилось море, Де […]

Бал завершився. Вже не потрібні золоті наряди, Вже зала порожніє у саду, Де старожили на балу, дуби та кедри, Додолу скинули свою листву. Вже тополь розповів останню фразу, Як з легкістю поклони роздавав, Акація з полегшенням зітхнула — Платана не злякав її колючий стан. О, який же бал […]

Ну ось, я кіт, любіть же мене люди, Прийшов я тугу вашу розігнати, Можу в кімнатах трохи покричати, Розсипати пісок по всій підлозі, Або в кімнатах шерсть свою ганяти. Любіть мене, з породи я ж котячих, А звісно, кішок шанували з тих часів, Коли в Єгипті піраміди будували, […]

Сумно жилось колись чоловіку, Сірим здавався йому цей світ. Був він нудним для чоловіка, Аж поки не зустрів Її розквіт. Прийшла Вона, як та Наяда, Німфа джерел, річок, озер, І по приході з собою мала, Музи натхнення з трьох речей. Нехай Боги собі веселяться, Олімпу вистачить ідей, Чим […]

Перон. Юрба. І світло фар. Застиг у горлі крик. Розвіявся чекання пар, І час навколо зник. Один лиш крок. Один ривок. І дотик теплих рук. Ми розв’язали наш клубок — Лиш чути серця стук. Не треба слів. Навіщо сталь, Коли вирує кров? Згорають гіркота й печаль, І межі […]

У тебе сьогодні день народження, А я навіть набрати не можу... Сказати, як сильно тебе я люблю, Й як гордість за тебе мою душу тішить. ​Ти гарна, ти рідна, у світі єдина, Найкраща сестра, що на світі буває. Та зв'язку немає... і кожна хвилина Печалью та болем мене […]

По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що добралась до са́мих зіро́к. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись, плив. 27.04.2026. Ганна Зубко

Степ, степ безмежний, Біжить в далечінь, В духмянім морі трав і квітів Купаються зорі вночі. І степу небо заздрить, І тоне в його кольорах. Там вітер бавиться степом, Пустує у всіх на очах. Там радісно сонце вітає Кожна комаха і птах. Нектар бджоли збирають І медом годують нас. […]

По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що торкалась яскравих зірок. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись плив. 27.04.2026. Ганна Зубко

По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що дістала до са́мих зіро́к. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись, плив. 27.04.2026. Ганна Зубко

Під вечір гість влетів в вікно, Приємний весь на дотик, А з ним і ніжність, і тепло́, І лащився, як котик. А ще торкнувся він гардин, Злегка дверима скрипнув, Й вернувся знову на балкон, Вікном у простір стри́бнув. Влетів між зграї голубі́в, Змахнув крильми своїми, Донизу стрімко полетів, […]